Універсальний Дизайн: будівлі мають бути зручними для кінцевого споживача

23 вересня 2014 року у м. Київ відбувся круглий стіл UREClub спільно з Програмою розвитку ООН «Універсальний Дизайн та Доступність для об’єктів жилої та комерційної нерухомості», на якому зібралися небайдужі учасники – забудовники, архітектори, журналісти, громадськість.

Універсальний Дизайн як підхід до проектування та будівництва був розроблений ще у 1997 році групою архітекторів, інженерів та дизайнерів на чолі з Ронайльдом Мейсом в США. З того часу принципи Універсального Дизайну активно впроваджуються в світі, особливо в Канаді та США.

«Універсальний Дизайн покликаний створити світ, однаково комфортний для всіх на будь-якому етапі життя. Світовий досвід доводить, що це є економічно вигідний підхід, оскільки зручне та доступне житло користується більшим попитом серед покупців середнього класу (сімей з дітьми та людьми старшого віку), оскільки є більш прийнятними для життя. В Україні люди вже починають голосувати грошима за більш комфортне житло, однак будинки навіть еліт-класу часто не є повністю функціональними з точки зору Універсального Дизайну. Однак українці все більше подорожують і мають змогу порівнювати зі стандартами в західних країнах. Маємо надію, що суспільство буде згодом вимагати від забудовників будувати так, щоб якомога більше людей могли скористуватися будинком чи послугою, як от банком, аптекою, кінотеатром тощо», – зауважила Крістіна Баграмян, менеджер проекту Спільної програми агенцій ООН «Сприяння інтеграційній політиці та послугам для людей з інвалідністю в Україні».

Питання Доступності та Універсального Дизайну стало особливо актуальним сьогодні, коли ведуться бойові дії і багато людей отримують інвалідність.

«Ми всі будуємо нову країну, нове життя, нове ставлення до людей. Революція Гідності показала нам, настільки важливо поважати права та гідність один одного. І коли я бачу багато нових об’єктів, побудованих з порушеннями доступності, мене це обурює, бо порушується гідність багатьох людей. У Києві, за статистикою, 50% людей не мають абсолютної мобільності через недосконале фізичне середовище. Це кожен другий. Це будь-яка людина з валізою, батько чи мати з дитячою коляскою, дитина дошкільного віку, вагітна жінка, людина на милицях, на візку, похилого віку тощо. Однак ми маємо будівельні норми, контролюючі органи, закони, однак система не працює, бо на виході – багато недоступних та незручних будівель», – підкреслив Ярослав Грибальський, національний координатор програм з безбар'єрності НАІУ, член громадської ради при Держархбудінспекції України.

Серед вже реалізованих проектів в Україні з урахуванням принципів Універсального Дизайну в Україні є аеропорт «Бориспіль» термінал Д. «Platinum» банк та «Ощадбанк» намагаються робити свої відділення доступними для всіх, що є прикладом для інших комерційних установ.

«Універсальний Дизайн закликає враховувати під час проектування та забудови функціональні обмеження людей – це може бути як високий чи низький зріст, поганий зір, розсіяна увага, нестандартні пропорції, дитячий чи похилий вік, вагітність тощо, так і більш серйозні порушення як от інвалідність. До того ж, людина протягом життя відчуває себе по-різному і є в цілому вразливою до хвороб, тимчасових травм. Будівлі мають бути такими, де кожній людині, незалежно від віку та функціональних особливостей, комфортно жити, зайти, вийти, запросити друзів, припаркувати автівку тощо», – наводить приклади зі світового досвіду Володимир Азін, експерт з питань доступності, головний спеціаліст НАІУ.

В Україні лише 4% будівель можна вважати доступними. Радянська епоха залишила у спадок непристосовані об’єкти, які, на відміну від західного підходу, не враховують права всіх людей, незалежно від віку, ваги та інших індивідуальних особливостей. Зараз багато будинків роблять доступними, будуючи пандуси та інші розумні пристосування.

«Однак важливо розуміти, що Універсальний Дизайн – це не про пандус. Це є відсутність пандусу, як і відсутність сходів – там, де це можливо. Універсальний Дизайн – це плоский вхід для всіх. Будівля з пандусом може бути доступною, але не зручною, не універсальною. До того ж, в українських реаліях дуже часто пандуси недоступні та ще й спотворюють будівлю. Вхід має бути під нуль, на зразок як у великих супермаркетах», – підкреслив в дискусії Ярослав Грибальський.

Нові будівлі, навіть еліт-красу, теж не завжди продумані з точки зору комфорту для мам з колясками, людей похилого віку, дітей та інших категорій громадян, що показує необхідність впровадження західного досвіду в Україні. 

«Нам потрібно розвивати міста таким чином, щоб вони були зручними для кінцевого споживача. Ми дійшли тієї межі, коли нинішня система стандартів не працює, бо не відповідає сучасним реаліям. Як приклад з життя – один із інвесторів мав бажання побудувати житловий комплекс за голландським взірцем, однак під час адаптації проекту під державні будівельні норми хороший, якісний проект перетворився на спальний район радянського типу, які в світі вже ніде не будуються. Отже потрібен якісно новий підхід до підготовки та адаптації державних будівельних норм», – зазначив Григорій Мельничук, журналіст, громадський активіст, блогер та учасник Ради з урбаністики м. Києва.

Учасники мали змогу поставити запитання представникам Держархбудінспекції та місцевої влади, експертам Національної Асамблеї Інвалідів  України та дізнатись про існуючі будівельні норми та вимоги існуючого законодавства стосовно доступності житлової та комерційної нерухомості для  представників мало мобільних груп.

Запрошуємо переглянути презентацію з події, де аналізуються державні будівельні норми з точки зору Доступності та Універсального Дизайну.

Завантажити цю публікацію
в форматі Word

Національна Асамблея людей з інвалідністю України

Всесвітня Організація Охорони Здоров'я