Статті

Ми живемо в світі, де все, що ми використовуємо може бути пристосованим до наших потреб та бажань, що постійно змінюються. І ця тенденція набуває все більшого поширення. Однак коли мова йде про продукти призначені для користування людьми з інвалідністю, їх практичність переважає над  дизайном та естетикою. Ці продукти розробляються виключно як допоміжні засоби для людей з інвадіністю, що  посилює їх стигматизацію.

Але, уявімо на секунду, що весь дизайн є адаптивним за своєю суттю. Чому б не зробити так, щоб продукт зроблений за принципами доступного дизайну надавав своїм споживачам настільки ж широкий вибір, як і будь-який інший продукт.

Універсальний дизайн – це філософія, яка передбачає проектування продукції та середовища, дбаючи про його доступність та зручність для якомога більшої кількості людей. Часто говорять, що універсальний дизайн застосовується для зручності маломобільних груп населення. В свою чергу, термін «маломобільні групи» часто вживають як синонім поняттю «люди з інвалідністю», що насправді не так, адже люди з інвалідністю - лише одна з категорій маломобільних груп.

Сьогодні інтернет є одним із найпоширеніших джерел для пошуку інформації, ресурсом для навчання і дозвілля, а також для спілкування. Не тільки зміст, а також і дизайн веб-сайту безпосередньо впливає на сприйняття людиною інформації. Матеріали, розміщені на веб-сайті, можуть бути представлені в різний спосіб. Якщо текст веб-сторінки неможливо збільшити, це створює перешкоди для людей з порушеннями зору. Зображення без описів не дозволяють людям, які користуються пристосуваннями, що перетворюють текст на аудіо, отримати повний доступ до матеріалів сайту. Для виявлення та усунення цих та інших бар'єрів необхідно звернути увагу на принципи доступності веб-сайтів.

12-14 жовтня у Відні проходила навчальна поїздка «Гендерний мейнстрімінг у міському плануванні та розвитку» для держслужбовиць і політикинь з пострадянських країн, організована чеським офісом Фонду імені Гайнріха Бьолля, громадською організацією WPS Prague та мерією міста Відень. Юлія​ ​Попова​ ​розповідає,​ ​що​ ​дізналися​ ​учасниці​ ​й​ ​учасники​ ​поїздки​ ​за​ ​ці​ ​три​ ​дні.

Як часто люди з інвалідністю відвідують музеї, виставки, театральні вистави? Навряд чи хтось веде таку статистику. Однак відвідувачів з інвалідністю було б значно більше, якби музеї та арт-галереї були архітектурно доступними, а для перегляду пропонувалися різні інклюзивні виставки.

Універсальний дизайн – не тимчасовий модний тренд, а новий спосіб мислення та проектування, що все більше шириться світом. Такий дизайн ще називають дизайном для людей, адже він дозволяє комфортно та вільно користуватись речами, послугами та міським простором всім людям, незалежно від їхнього віку, статі чи стану здоров'я.

Не кожна лікарня готова надавати якісні медичні послуги для всіх пацієнток без винятку, включаючи жінок з інвалідністю. Заважає недоступність приміщення, відсутність належного медичного обладнання й… дискримінаційне ставлення деяких лікарів та медпрацівників.

Медійникам варто уникати такого висвітлення, яке зводить опис людини до однієї характеристики — її інвалідності та заважає побачити людину-особистість. Ми зібрали практичні поради про те, які стереотипи слід руйнувати, до якої коректної мови вдаватися, які кадри використовувати під час зйомки та як спілкуватися з людьми з інвалідністю.

Виявляється, дитячим візком можна вивчати толерантність навколишнього світу. Спробуйте провести експеримент: прогуляйтеся з ним по місту, відчуйте, що значить бути безпорадним, як жук, перевернутий на спину. Проводьте такий експеримент раз на рік, і дізнаєтеся, наскільки подорослішало суспільство.

При будівництві житлових будинків в нашій державі майже не враховуються інтереси людей, які мають складнощі у пересуванні. Це особливо помітно, якщо звернути увагу на планування санвузлів. Вийти з цієї складної ситуації допомагає спеціалізована сантехніка, яка відповідає основним критеріям зручності та безпеки. 

Журнал «Ідеї Вашого Дому», лідер інтер'єрно-будівельного ринку України, у 2012 році відкрив на своїх сторінках нову рубрику - «Дім для всіх».

У зв'язку із ситуацією на сході України кількість людей, які отримали інвалідність, зростає – як серед цивільного населення, так і серед військових. Військових, які власне поїхали в зону АТО на захист країни. Чи не насмішка з боку держави та нас, громадян, що ми віддячуємо за це – недоступністю?

До маломобільної групи населення в Україні належить 56% громадян. Враховуючи наведену статистику, інфраструктура комплексу повинна бути доступною. У багатьох європейських країнах фізичне обмеження доступу до інфраструктури вважається формою дискримінації. Люди повинні повноцінно жити, користуючись благами цивілізації - отримувати послуги та мати доступ до них.

Зізнаюся, коли збиралася їхати до Києва на міжнародну конференцію з універсального дизайну, думала, що мова йтиме про створення зручностей у міському просторі для людей з інвалідністю. Однак, як виявилося, поняття універсального дизайну значно ширше, бо стосується кожного з нас. Звичайно, існує певна спорідненість між поняттями «доступність» та «універсальний дизайн». Але ототожнювати їх не можна. Чому? Спробуємо пояснити.

В Україні пропонують впровадити супровід на робочому місці для військових, які дістали інвалідність у зоні АТО. Що для цього треба?

Минулої п'ятниці на міжнародній конференції з універсальному дизайну, яка пройшла в Києві, підбивали підсумки реалізації Спільної Програми «Сприяння інтеграційній політиці та послугам людей з інвалідністю в Україні», яку в нашій країні впроваджує Програма розвитку ООН (ПРООН), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Міжнародна організація праці (МОП) і Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).

Бійців та цивільних жителів, які отримали інвалідність під час воєнних дій, потрібно не тільки лікувати, а й сприяти можливості їх працевлаштування та соціалізації. На цьому наголосив Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич під час семінару "Міжнародний досвід впровадження послуги супроводу на робочому місці та підтримки зайнятості людей з інвалідністю". Про це передає кореспондент Центру інформації про права людини.

Універсальний дизайн — це концепція, що передбачає проектування міського середовища так, аби ним могло користуватися якнайбільше людей. В тому числі люди з особливими потребами. У нашому місті окремі заклади добудовують пандуси, ремонтники понижують деякі тротуари. Але вбиральні для людей на візку чи спеціальні ліфти у будівлях – радше виняток, ніж правило. Tvoemisto.tv розпитало в експерта, як критерії універсального дизайну реалізуються у Львові.

На жаль, через військові події в Україні кількість наших громадян різного віку, які отримують інвалідність, тільки збільшується. Серед людей, що втрачають сьогодні своє здоров'я, багато діяльних особистостей, які й надалі бажають займати активну життєву позицію. Але чи можливо це в сьогоднішній Україні? Чи є у нас умови для якнайшвидшої адаптації цих людей?

Чому Київ не пристосований для рівного доступу до публічних просторів, громадського транспорту, державних та приватних будівель усіх категорій громадян і як це можна змінити?

- Чому у вас на вулицях не видно людей на візках, незрячих? - цікавиться іспанський архітектор Алехандро дель Кастійо. Ми гуляємо Контрактовою площею і він дивується, на скільки "непрохідною". Рахує, скільки машин припарковано на тротуарах, скільки кіосків і парканів перегороджують шлях пішоходам. - Спробуйте пройтися цією площею із людиною на візку - це буде справжнє раллі для вас обох, - каже він.

Чи можна вважати Київ комфортним простором для усіх його громадян? Зважаючи на шлях, який нам доводиться долати до місця роботи чи навчання щодня, виникають великі сумніви щодо комфортності нашого міста. І це не враховуючи тих труднощів, які постають перед людьми з інвалідністю, які інші люди часто не помічають та не усвідомлюють.

Згідно міжнародної доповіді ВОЗ, 15% світового населення мають інвалідність. Крім цього, зростає кількість людей похилого віку. В Україні - 2,6 млн. людей з інвалідністю, 40% людей пенсійного віку, 5% дітей та 2% вагітних жінок. До чого усі ці цифри? Справа в тому, що саме ці групи людей практично не мають доступу до ключових об'єктів інфраструктури, а, отже, повноцінного життя.