Як зробити школу доступною?

Кожна дитина має право на освіту незалежно від національності, віросповідання чи фізичних обмежень. Освіта повинна бути інклюзивною. Кожна дитина має право на освіту незалежно від національності, віросповідання чи фізичних обмежень. Освіта повинна бути інклюзивною. Інклюзивна освіта означає, що і серед викладачів можуть бути люди з різними фізичними можливостями. Універсальний Дизайн не дискримінує.Вхід до школи має бути пласким, без сходів, доступний для всіх учнів, вчителів, батьків.

Якщо Ви – керівник навчального закладу

«Освіта має бути доступною для всіх. Не треба навчати дітей з інвалідністю вдома, окремо від усього класу. Це може бути зручно вчителям та навчальним закладам, але ніяк не людям з інвалідністю. До того ж це економічно неефективно. Інклюзивна освіта означає рівне ставлення до всіх».

Ольга Красюкова-Еннс,
міжнародний консультант з розробки
інклюзивної політики та практики (Канада)

Директорові дитячого садка, школи, ректорові університету слід дбати про те, щоб усі учні та студенти могли навчатися на рівних умовах. В основу концепції інклюзивного навчання покладено ідеологію, що виключає дискримінацію дітей, забезпечує рівноправне ставлення до всіх людей, але поряд з тим створює особливі умови для учнів, які мають у цьому потребу.

Універсальний Дизайн в освіті – це врахування потреб усіх учнів чи студентів при створенні начального плану, програми, при оцінці знань, під час вибору методів викладання, при розробці архітектурного дизайну школи або університету, бібліотеки, спортивних майданчиків, гуртожитків, веб-сайтів, посадових інструкцій та навчальних матеріалів тощо.

Що Ви можете зробити вже сьогодні:

  • Бути уважними до особливостей кожної дитини незалежно від її фізичних можливостей чи інтелектуальних здібностей.
  • Цінувати людське різноманіття.
  • Дбати про архітектурну доступність навчальних закладів (усувати сходи при вході або створювати зручні пандуси, переводити деякі класи на доступні поверхи, дбати про розмітку та універсальний туалет у школі чи університеті тощо).
  • Пам’ятати, що простір в класі має заохочувати до навчання.
  • Сприяти інформаційній доступності, впроваджувати різні навчальні матеріали (наприклад, аудіопосібники).
  • Використовувати різні методи оцінювання знань, зважаючи на особливості учня/студента.

Очікуваний результат – ефективне залучення всіх учнів та студентів як із інвалідністю, так і без неї.

У багатьох випадках не треба робити дорогий ремонт школи, щоб навчати дітей із різними можливостями. Іноді достатньо збудувати пандус на першому поверсі та перенести заняття певних класів на доступний поверх (другий принцип Універсального Дизайну – гнучкість використання).

 

Досвід Канади

Університет Манітоби (Канада) розміщувався у старому приміщенні, яке було архітектурно недоступним. Однак саме з нього почався рух людей з інвалідністю за створення доступного середовища в Канаді. Одному студентові не подобалося, що його щоразу заносили на третій поверх. Він створив комітет з доступності при університеті. До нього приєднались інші студенти: вони бойкотували пари, які проводилися в недоступних аудиторіях. Зрештою студенти домоглися реконструкції університету, який став доступним для всіх.

Досвід України

Яна Шевеленко, мама дитини з інвалідністю, довгий час марно намагалася влаштувати сина у звичайну київську школу. Спілкування з ровесниками, організоване дозвілля, яке б приносило користь, ігри для розвитку – все це було недоступним для хлопчика. Однак жінка не зупинилася. Вона самостійно створила інклюзивний табір, де всі діти навчаються і відпочивають разом. Так народився проект «Світла садиба».

Завантажити цю публікацію
в форматі Word

Національна Асамблея людей з інвалідністю України

Всесвітня Організація Охорони Здоров'я