Універсальний дизайн як виклик війні

Продовжуючи рубрику "Буду жити!", пропонуємо знову повернутись до філософії доступного й безпечного простору – до Універсального дизайну.

Хтось мені закине, про який "універсальний дизайн" можна говорити, коли в Україні війна й бракує грошей на все…

Відповім: по-перше, війна як виправдання – дуже небезпечний аргумент. По-друге, коли, як не зараз, говорити про Універсальний дизайн та доступність середовища?

У зв'язку із ситуацією на сході України кількість людей, які отримали інвалідність, зростає – як серед цивільного населення, так і серед військових. Військових, які власне поїхали в зону АТО на захист країни. Чи не насмішка з боку держави та нас, громадян, що ми віддячуємо за це – недоступністю?

Однак багато хто помилково вважає, що Універсальний дизайн потрібний тільки "інвалідам"…

Універсальний дизайн як виклик війні

Чому я повернуся в Стамбул

…Наприкінці грудня я вперше потрапила в Туреччину – у столицю Стамбул. Знаєте, чому я знову хочу туди повернутися й залишати там свої гроші? Окрім того, що там "світило сонечко й море щось шептало"(с), я звернула увагу, як там комфортно та безпечно організований простір.

Зручно всім – і студентам на велосипедах, і бабусі, яка опирається на паличку, і молодій мамі чи таткові з дитячим візочком, і людині, яка пересувається на візку.

Мова про доступність – фізичну та інформаційну – до історико-культурних пам'яток, транспорту, магазинів, кафе, туалетів… І поки туристи фотографували Айя-Софію та палац Топкани, я як навіжена, фіксувала елементи доступності. Не дивно, що в храмі-мечеті, якому майже тисяча років, я помічала різноманіття туристів: від малих, які ще сплять у батьках на руках, до сивезних пенсіонерів.

Шок перший. Найприємніше було побачити на стіні доступного для всіх туалету символ, який інформував, що тут можна сповити ваше немовля. І це як на жіночій, так і на чоловічій частині вбиральні.

Знаєте, спочатку грішним ділом подумала, можливо, ця доступність тільки в історичній частині Стамбулу. Мовляв, заради грошей можна той пандус і вчепити.

Другий шок стався, коли я забрела в звичайний житловий район десь в азіатській частині.

Контрастна розмітка на вулицях, гладкі спуски між дорогою й тротуаром, банкомати на різних рівнях, низькополий доступний транспорт, затишні скверики…

І третій шок. Як у невеличкому скверику, де окрім молодих батьків із дитячими візочками, прогулювалися пенсіонери. Вони вийшли не просто подихати повітрям, а… займатися спортом. Дідусь віджимався від лавки, бабуся з пухнастим волоссям робила розтяжку на вуличному тренажері. Та найбільше здивувалася, коли інша бабуся – у скромному пальтечку та хустинці, – потихеньку, без різких рухів… качала прес.

Універсальний дизайн – це про тебе

Універсальний Дизайн стосується кожної людини. Щоправда, на державному рівні це питання зараз розглядають виключно через призму створення доступності – у першу чергу, для людей з інвалідністю як найбільш уразливої групи населення.

Однак Універсальний дизайн – це більше ніж доступність чи розумне пристосування. У той час, коли доступність виражається в зручному пандусі біля необдумано побудованих десяток сходин перед входом (адаптація приміщення).

Універсальний дизайн пропагує вже на етапі розробки проекту прибирати бар'єри. Наприклад, із самого початку спроектувати відсутність сходів на вході, наявність широких проходів, ліфтів, інтуїтивну навігацію тощо.

Кому потрібен Універсальний дизайн
Сторінка зі збірника "Універсальний Дизайн: Практичні поради для кожного"

Універсальний дизайн – це більше ніж фізична доступність. Це кардинально нова філософія: у наданні послуг та сервісу, в облаштуванні інфраструктури чи житла, подачі інформації тощо.

Це філософія створення елементів середовища, об'єктів, речей, послуг доступними та зручними у користуванні для максимальної кількості людей.

А таких, за даними Міністерства соціальної політики України та Національної асамблеї інвалідів України, у країні проживає 2,8 мільйонів людей з інвалідністю, 2 мільйони дітей дошкільного віку, майже 7 мільйонів громадян старше 65 років, понад 500 тисяч батьків із дітьми в дитячих візочках, понад 400 тисяч вагітних жінок і близько 400 тисяч людей із тимчасовими ускладненнями здоров'я, у тому числі з набутою інвалідністю.

І якщо порахувати ще й близьких і родичів, які також потерпають через недоступність, допомагаючи мамі з немовлям чи старенькому дідусю зайти в трамвай або ж магазин – то кількість "зацікавлених" зросте в рази.

Кому потрібен Універсальний дизайн
Сторінка з буклету "Універсальний Дизайн: Практичні поради для кожного"

Універсальний дизайн – це не примха Європи, Туреччини (?) чи модна тенденція серед архітекторів. Дуже прикро, що Київ із претензією на європейськість далекий від цього…

Універсальний дизайн – це вигідно бізнесу

Інвестиція в Універсальний дизайн сьогодні – це зростання кількості клієнтів і збільшення прибутку завтра. Ця проста формула працює. Тому я й хочу повернутися в Стамбул, і знову залишати там свої гроші. Тому що мені там надають сервіс зручний і безпечний.

У розвинених країнах, як-от у Швеції, час від часу проходять кампанії, що закликають до бойкотування закладів, які не є доступними для всіх, а отже, порушують права частини громадян.

Служба доставки в Канаді почала надавати знижки жителям тих будинків і приміщень, у яких достатньо широкі проходи та коридори. Достатність простору зменшує рівень травматизму серед працівників, скорочує час та підвищує ефективність доставки, і це є економічно вигідним для кур'єрської служби.

Також у Канаді багатоквартирні будинки, що збудовані за принципами Універсального дизайну, мають більший попит серед покупців і коштують дорожче.

А чи варто нагадувати бізнесу, що така категорія клієнтів, як батьки з малолітніми дітьми, визнаються одними з найбільш платоспроможних? Та чи батьки витрачатимуть гроші на ваш товар чи послугу, якщо навіть не можуть потрапити, скажімо, у магазин, кафе чи кінотеатр. А дитячий візочок – за 15 тисяч гривень – вимушені будуть залишати без нагляду на вулиці.

В Україні хіба термінал "Д" Міжнародного аеропорту Бориспіль відповідає всім принципам Універсального Дизайну. Раніше – стадіон у Донецьку…

Досліджуючи не перший рік це питання, особисто я можу на пальцях перерахувати ті об'єкти, які бодай частково застосовують принципи Універсального дизайну.

Це західний реабілітаційно-спортивний центр у селі Яворів на Львівщині. Там продумано все до дрібниць. Від безперешкодних широких коридор/кімнат/проїздів та зручних туалетних кімнат до дублювання підписів шрифтом Брайля й дзвінка-лампи для тих, хто не чує.

Сьогодні я із цікавістю спостерігаю, як Ощадбанк змінюється: і колись обшарпаний совєцький банк пропонує європейський доброзичливий сервіс.

Новиною для мене стало, коли "Ашан", вивішуючи оголошення про вакансії, не дискримінував за статтю, а запрошує, як працівників, так і працівниць. А такі вакансії, як "робота для інвалідів" відсутні – якщо працівник влаштовує за своїми компетенціями, йому забезпечать належні умови для роботи.

Універсальний дизайн як виклик війні

Внесок громадськості

Чи багато може зробити громадськість у запровадженні Універсального дизайну?

Журналіст Григорій Мельничук переконаний, що так. Пригадуєте, як у Києві недалеко від універмагу "Україна" пішоходи, ризикуючи власним життям і здоров'ям, переходили трамвайні колії навпростець у зв'язку з відсутністю зручного наземного переходу?

"Щоб потрапити на трамвайну зупинку, людині треба було підніматися сходами через спеціально зведений міст – висота якого в три поверхи. Більшість людей не користувалися мостом, а обирали швидкий шлях перетину трамвайних колій, хоча це було небезпечно", – каже Григорій.

Однак замість того щоб прокласти зручний наземний перехід, адміністрація засипала трамвайні колії… камінням. Це не зупинило людей від переходу в несанкціонованому місці.

"У нас фото немає, але розказували, що навіть один пасажир на милицях - перетинав колію з камінням", – пригадує журналіст.

Тож кілька активістів разом із ним власноруч прибрали каміння й розпочали діалог із міськрадою про створення зручного наземного переходу. У результаті, був зроблений регламентований наземний перехід через трамвайні колії – зі світлофором, пандусом і зеброю.

"До питання про Універсальний дизайн і гроші: на незручний міст були витрачені, окрім того, що вкрали, шалені гроші... Натомість як на розумний пішохідний перехід – суттєво менше", – зауважив Мельничук

Кожний із нас на своєму місці може зробити ті невеликі кроки, які допоможуть запровадити Універсальний дизайн. Мій невеликий внесок у створення інклюзивного простору – це збірка "Універсальний Дизайн: Практичні поради для кожного" у співпраці з Тетяною Печончик.

У збірці подані прості поради для українських роботодавців, власників бізнесу, політиків, журналістів і просто свідомих громадян, як кожен на своєму місці може зробити середовище більш дружнім для всіх категорій громадян.

Без ілюзій: в Україні ще дуже низький рівень розуміння Універсального дизайну, як і об'єктів, у яких враховані ці принципи. Однак чим раніше на рівні влади, держорганів, бізнесу, медіа, освітніх закладів, сфери послуг тощо почнуть їх застосовувати – тим швидше зменшиться рівень дискримінації та нерівного ставлення.

І не варто "захищатися" війною.

Як сказала близька мені людина, яка працює в держустанові: "Який Універсальний дизайн, коли я маю кабінет, і не маю де в ньому сісти – треба шукати стола. А папір ховаю в сейфі – бо крадуть, а він дорого коштує.

Але якщо зараз не писати про Універсальний дизайн, то коли? Так його й у майбутньому не буде…".

Універсальний дизайн як виклик війні

P.S. До слова, зовсім недавно Державна архітектурно-будівельна інспекція запропонувала переглянути державні будівельні норми, зробивши споруди універсально доступними для всіх. Мета таких змін – реалізувати в Україні філософію Універсального дизайну.

Для цього Держархбудінспекція розпочинає роботу над пропозиціями по внесенню змін до ДБН В.2.2-17:2006 "Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення". І навіть звернулася до громадськості надсилати пропозиції щодо вдосконалення ДБН про доступність споруд.

Експертам слід скористатися нагодою.

Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини спеціально для Української правди. Життя

Матеріал підготовлений за підтримки Спільної Програми "Сприяння інтеграційній політиці та послугам для людей з інвалідністю в Україні".

Ірина Виртосу, журналістка Центру інформації про права людини, координаторка Журналістської мережі з прав людини, для УП.Життя