Як домогтися встановлення пандуса. Сім порад
Як подолати сходи до магазину чи бюджетної установи? Із такою проблемою доволі часто доводиться стикатися не лише неповносправним, але і молодим батькам. Нещодавно в соціальній мережі Facebook львівські батьки навіть взялися складати спільний план дій, як примусити один із львівських торгових центрів зробити пандуси, щоби магазини у приміщенні стали доступними для людей із візочками та на візочках. До кого звертатися та чи можна змусити комерційну установу зробити пандус, з'ясувало tvoemisto.tv.
З дитиною до магазину добратися вкрай важко
Потрапити із дитячим візочком у «Новий ЦУМ», що на вулиці Княгині Ольги, – справжнісіньке випробування, каже мати двох дітей Аліна Волошинець. Адже пандусів, що зробили б торговий центр доступним, тут немає. «На перший поверх, хоч це і незручно, ще можна потрапити – через продуктовий супермаркет, що подбав про пандуси для своїх клієнтів. Але тоді із візочком доводиться проходити через каси, де стоять у черзі люди. Відтак, такий шлях до «Нового ЦУМу» не надто зручний для молодих мам. Та і це дасть можливість потрапити лише на перший поверх, а як же усі інші поверхи?» - каже Аліна Волошинець.
Жінка зверталася із пропозицією покращити ситуацію до адміністратора торгівельного центру. Спочатку – письмово, а через декілька місяців, так і не отримавши жодної відповіді, особисто. «В адміністрації сказали, що зараз у них проводять ремонт фасаду і жодні інші роботи не планують», - каже мати двох дітей.
Щоби таки змусити адміністрацію дослухатися до матерів, Аліна Волошинець вирішила зібрати однодумців і писати звернення вже не лише до адміністрації, але і до Спілки захисту прав споживачів, а також у заклади, що орендують у приміщенні площу під магазини – адже, серед них удосталь таких, які продають, зокрема, і дитячий одяг.
Ми спробували сконтактуватися із адміністрацією універмагу, щоби дізнатися їх позицію щодо доступності закладу, утім, зробити це не вдалося.
Про законодавство
В Україні вдосталь законів та норм, що захищають право маломобільних груп на доступність та ставлять вимогу, аби всі об'єкти громадського призначення були доступними для маломобільних груп населення, каже координатор програми «Безбар'єрна Україна» Національної Асамблеї інвалідів України Ярослав Грибальський. Серед таких документів, зокрема:
- Конституція України, у якій зазначено, що усі люди є рівні в правах і мають мати однаковий доступ до громадських споруд;
- доступність громадських будівель передбачає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від березня 1991 року;
- у 2009 році Україна ратифікувала конвенцію ООН про права людей з інвалідністю, у якій також є стаття про доступність;
- ДБН В.2.3-17:2006 «Доступність будівель для маломобільних груп населення».
Утім, попри численні закони, на сьогодні у Львові чимало проблем із доступністю, каже Ярослав Грибальський. «У Львові останнім часом відбулося чимало позитивних змін, але про «цілісну доступність» говорити наразі не доводиться. До прикладу, Львів такий багатий культурно, однак, серед культурних споруд лише філармонія, частково Львівський оперний театр та театр «Воскресіння» є доступним для людей з інвалідністю», - зазначає він.
Також проблемними є районні адміністрації Львова та навіть аптеки: попри те, що відповідно до ліцензійних умов, аптека може розпочати роботу лише за умови, що вона буде доступною для маломобільних категорій населення, близько 50% усіх аптек у місті, вважає Ярослав Грибальський, доступними для неповносправних не є.
Кому скаржитися
Є чимало структур, які повинні реагувати на порушення прав маломобільних груп населення. На скаргу щодо недоступності певної споруди чи об'єкту мали б відреагувати, зокрема:
- у прокуратурі міста, адже ця структура має стояти на контролі захисту прав людей;
- у відділі захисту прав споживачів, адже, якщо людина з інвалідністю чи матір із візочком не може потрапити до магазину через відсутність пандуса – це порушення її прав;
- у міській раді, якщо йдеться про проблеми із доступністю в інфраструктурі міста або у транспорті;
- у Держслужбі України по лікарським засобам, якщо порушення є в доступності аптеки. Адже саме ця структура видає ліцензію на роботу аптеки, а однією з ліцензійних умов є вимога доступності аптеки для маломобільних груп населення;
- до Архбудінспекції України, якщо йдеться про новозбудований об'єкт;
- до суду, якщо вищеперелічені інстанції належним чином не відреагували та проблему не виправили.
Скаргу у всі перелічені установи може подати не лише людина із інвалідністю, але і будь-хто, хто вважає, що має місце порушення прав людей.
Утім, швидкого результату вдається добитися далеко не завжди, визнає Ярослав Грибальський.
«Якщо ви не побачили відповідної реакції цих структур – необхідно звертатися до суду. На жаль, українці рідко вдаються до цього – або не вірять в позитивне вирішення справи, або просто не хочуть витрачати свого часу, і це є проблемою», - каже координатор програми «Безбар'єрна Україна» Національної Асамблеї інвалідів України.
фото: kinder66.ru
З дитиною до магазину добратися вкрай важко
Потрапити із дитячим візочком у «Новий ЦУМ», що на вулиці Княгині Ольги, – справжнісіньке випробування, каже мати двох дітей Аліна Волошинець. Адже пандусів, що зробили б торговий центр доступним, тут немає. «На перший поверх, хоч це і незручно, ще можна потрапити – через продуктовий супермаркет, що подбав про пандуси для своїх клієнтів. Але тоді із візочком доводиться проходити через каси, де стоять у черзі люди. Відтак, такий шлях до «Нового ЦУМу» не надто зручний для молодих мам. Та і це дасть можливість потрапити лише на перший поверх, а як же усі інші поверхи?» - каже Аліна Волошинець.
Жінка зверталася із пропозицією покращити ситуацію до адміністратора торгівельного центру. Спочатку – письмово, а через декілька місяців, так і не отримавши жодної відповіді, особисто. «В адміністрації сказали, що зараз у них проводять ремонт фасаду і жодні інші роботи не планують», - каже мати двох дітей.
Щоби таки змусити адміністрацію дослухатися до матерів, Аліна Волошинець вирішила зібрати однодумців і писати звернення вже не лише до адміністрації, але і до Спілки захисту прав споживачів, а також у заклади, що орендують у приміщенні площу під магазини – адже, серед них удосталь таких, які продають, зокрема, і дитячий одяг.
Tvoemisto.tv спробувало сконтактуватися із адміністрацією універмагу, щоби дізнатися їх позицію щодо доступності закладу, утім, зробити це не вдалося.
Про законодавство
В Україні вдосталь законів та норм, що захищають право маломобільних груп на доступність та ставлять вимогу, аби всі об'єкти громадського призначення були доступними для маломобільних груп населення, каже координатор програми «Безбар'єрна Україна» Національної Асамблеї інвалідів України Ярослав Грибальський. Серед таких документів, зокрема:
- Конституція України, у якій зазначено, що усі люди є рівні в правах і мають мати однаковий доступ до громадських споруд;
- доступність громадських будівель передбачає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від березня 1991 року;
- у 2009 році Україна ратифікувала конвенцію ООН про права людей з інвалідністю, у якій також є стаття про доступність;
- ДБН В.2.3-17:2006 «Доступність будівель для маломобільних груп населення».
Утім, попри численні закони, на сьогодні у Львові чимало проблем із доступністю, каже Ярослав Грибальський. «У Львові останнім часом відбулося чимало позитивних змін, але про «цілісну доступність» говорити наразі не доводиться. До прикладу, Львів такий багатий культурно, однак, серед культурних споруд лише філармонія, частково Львівський оперний театр та театр «Воскресіння» є доступним для людей з інвалідністю», - зазначає він.
Також проблемними є районні адміністрації Львова та навіть аптеки: попри те, що відповідно до ліцензійних умов, аптека може розпочати роботу лише за умови, що вона буде доступною для маломобільних категорій населення, близько 50% усіх аптек у місті, вважає Ярослав Грибальський, доступними для неповносправних не є.
Кому скаржитися
Є чимало структур, які повинні реагувати на порушення прав маломобільних груп населення. На скаргу щодо недоступності певної споруди чи об'єкту мали б відреагувати, зокрема:
- у прокуратурі міста, адже ця структура має стояти на контролі захисту прав людей;
- у відділі захисту прав споживачів, адже, якщо людина з інвалідністю чи матір із візочком не може потрапити до магазину через відсутність пандуса – це порушення її прав;
- у міській раді, якщо йдеться про проблеми із доступністю в інфраструктурі міста або у транспорті;
- у Держслужбі України по лікарським засобам, якщо порушення є в доступності аптеки. Адже саме ця структура видає ліцензію на роботу аптеки, а однією з ліцензійних умов є вимога доступності аптеки для маломобільних груп населення;
- до Архбудінспекції України, якщо йдеться про новозбудований об'єкт;
- до суду, якщо вищеперелічені інстанції належним чином не відреагували та проблему не виправили.
Скаргу у всі перелічені установи може подати не лише людина із інвалідністю, але і будь-хто, хто вважає, що має місце порушення прав людей.
Утім, швидкого результату вдається добитися далеко не завжди, визнає Ярослав Грибальський.
«Якщо ви не побачили відповідної реакції цих структур – необхідно звертатися до суду. На жаль, українці рідко вдаються до цього – або не вірять в позитивне вирішення справи, або просто не хочуть витрачати свого часу, і це є проблемою», - каже координатор програми «Безбар'єрна Україна» Національної Асамблеї інвалідів України.
