Школа Сестер-Феліціянок та Святого Серця, Кораополіс, штат Пенсильванія, США

Поселення Кораополіс у Пенсільванії невелике: його площа складає лише 3,52 кв. км., а населення – 6 500 осіб. Воно простягається вздовж річки Огайо у передмісті Пітсбурга. Проект, про який йде мова, може слугувати прикладом вирішення низки проблем за допомогою екологічно сталого та водночас інклюзивного дизайну, який являє собою інноваційну модель для людей різного віку. З огляду на поважний вік Сестер-Феліціянок, старіння матеріальної бази, зростання витрат та скорочення доходів, Монастир Сестер-Феліціянок та Старша школа Богоматері Святого Серця у Кораополісі вирішили залишити згадку про себе та реалізувати проект, який буде демонструвати не лише переваги здорового способу життя, але і важливість передачі знань між поколіннями. За участі усієї спільноти архітектори з компанії «Перкінс Істман» розробили проект з перетворення монастиря площею у 13 935 кв. м.на будівлю, яка відповідає принципам сталості. Після реалізації проекту, за свідченнями Сестер, тепер все рідше трапляються випадки госпіталізації через распіраторні хвороби, а «учні стали виглядати щасливішими».

Монастир Сестер-Феліціянок та старша школа Святого Серця розташовані на вершині пагорбу, звідки відкривається вид на Монтур Ран (76-кілометрову рекреаційну доріжку, що проходить у сільській місцевості поблизу Пітсбургу, штат Пенсільванія). У комплексі розміщуються понад 446 особи: 64 постійних жителів феліціянської Курії, 345 учнів старшої школи та 37 штатних співробітників. Крім того, щороку це місце відвідує приблизно 2 600 туристів. Спільнота спочатку розміщувалась у двох спорудах: у приміщенні лазарету, що був побудований у 1960-тих рр., та Курії, зведеної у 1930-тих рр. (тут розміщена штаб-квартира ордену у штаті Пенсільванія). Детально вивчивши генеральний план, Сестри вирішили не переїжджати, а здійснити реконструкцію Курії та об’єднати спільноту під одним дахом.  

Довгий фасад цієї споруди з каменю та сталі, характерний для цієї місцевості, орієнтований на південь. «Перкінс Істман» перепланувала 13,935 кв. м. монастиря у 10 жилих секторів, що вміщують 75 індивідуальних кімнат з ванними кімнатами, розташованих навколо вітальні, кухні та їдальні.

Чотири різні зали, які входять у новий план школи, відображають етичні принципи Ордену Феліціянок: Зал Життя, Зал Соціальної Справедливості, Зал Миру та Зал Спільноти. Ці зали виконують функції координаційних центрів на кожному з трьох поверхів, у них виставляються студентські роботи та проходять неофіційні збори. Люди різних поколінь можуть поспілкуватися між собою у бібліотеці, каплиці та громадському парку. До додаткових приміщень спільноти входять глядацький зал, оздоровчий центр, салон краси та кілька обідніх зон. Зміни були спрямовані на поліпшення доступу до об’єктів, розташованих надворі. Проект був завершений у 2003 р. та нагороджений Золотим сертифікатом рейтингу «LEED» (Лідерства в енергетичному та екологічному проектуванні).

Перед Сестрами-Феліціянками постала складна дилема: як впоратися із скороченням їхньої спільноти (та можливим її зникненням до 2040 року, адже середній вік представниць спільноти становить 77 років), старінням матеріальної бази, зниженням доходів та збільшенням витрат й одночасно із залишити пам’ять про себе. Мета спільноти полягала в тому, щоб зберегти початковий характер споруди, щоб мати можливість підтримувати в ній старіючих Сестер, забезпечити повну доступність будівлі, дотримання принципів екологічної відповідальності, зменшити експлуатаційні витрати та витрати на обслуговування.

Попередній план будівлі був нереалістичним. Спальні старших за віком Сестер знаходились занадто далеко від уже встановлених спільних ванних кімнат, а ванні кімнати було занадто малими для задоволення потреб зростаючої кількості Сестер, які пересуваються завдяки допоміжним засобам або інвалідним візкам. Інфраструктура будівлі не оновлювалася з 1930-тих рр. У ній не було індивідуальних регуляторів температури, а в перегородках між приміщеннями використовувався азбест.  

Керівництво Сестер-Феліціянок зустрічалося з командою «Perkins Eastman» протягом усього процесу розробки дизайну. Сестринська спільнота декілька разів збиралась у повному складі для перегляду планів і в результаті прийняла рішення про повторне використання якомога більшої кількості наявного матеріалу для того, щоб реконструкція була дружньою до довкілля. Більше 300 старих дверей та фрамуг з твердих порід дерева були відполіровані і знову поставлені на місце. Більше 4 045 кв. м. дерев’яного паркету було знято, почищено і покладено повторно. Більше ніж 1,6 км. оздоблень було знято, відремонтовано та повторно встановлено. Нарешті, більше 124 тон баласту з даху було складено для повторного використання у якості підстилаючого шару для мощення.  

За рахунок кухні, для якої повторно використовувались існуючі матеріали, була збільшена житлова площа для Сестер, в той час як переобладнання їдальні дозволило збільшити висоту спільного простору вдвічі.

Крім того, на кількох гектарах зелених галявин було створено луги, сприятливі для життя тварин. Відкритий внутрішній двір є місцем, де відбувається спілкування учнів та Сестер різних поколінь та проводяться шкільні вистави. Ландшафтні насадження з місцевих рослин забезпечують зовнішнє затінення південної та східної сторін фасаду.

Учні та відвідувачі можуть приїхати до території школи машиною або автобусом. Паркінг для машин, велосипедів та іншого колісного транспорту складається з наземної стоянки та стовпчиків, до яких можна прив’язати велосипеди. Сестри вирішили обмежити негативний вплив своїх автомобілів на навколишнє середовище. Вони мають у розпорядженні «транспортну команду», яка координує транспортні потреби Сестер, що дозволяє більш ефективно використовувати автотранспорт та зменшити пробіг.

Проект реконструкції успішно зберіг оригінальний вигляд споруди та створив можливості для старіння Сестер у цьому місці. Спроектована будівля не тільки має менше бар’єрів для жителів, але і сприяє підтримці самостійності та високої якості життя, відповідає принципам екологічної сталості, знижує експлуатаційні витрати та витрати на технічне обслуговування.

При оцінюванні проекту після заселення сестринська спільнота зійшлася у думці, що за допомогою цієї будівлі та екологічних ініціатив щодо її реконструкції Сестри-Феліціянки можуть точно висловити своє повідомлення світу, зокрема, прихильність до екологічного управління. Проект виступив каталізатором для спільноти: орден використовує оновлену споруду для навчання Сестер, учнів старшої школи та персоналу екологічним питанням, включаючи екологічну очистку, переробку, компостування та відновлювані джерела енергії. Були зроблені значні кроки у напрямку екологічного управління та відповідальності.  

Хоча через додаткове освітлення та кодові системи витрати на електроенергію збільшилися, загальні витрати на комунальні послуги та обслуговування були скорочені. Компанія «Перкінс Істман» досягла зниження споживання енергії на 30% у порівнянні з початковим рівнем. Для цього було створено системи використання тепла від повітря та викидів з кухні, окремого управління температурою в кожному класі, затінення південної та західної сторін фасаду ландшафтними насадженнями, а також переробка води з даху випаровувальним охолоджувачем. Великі віконні отвори в класах, відбивні фарби та системи затінення «Mecho shades» забезпечують контроль над великою кількістю природного світла.

Між тим, оцінка після заселення показала, що перепланування вітальні оцінюється посередньо: серед недоліків реконструкції називають шум від телевізора, що там стоїть, зменшення кількості місць, де можна відпочити, а також зменшення відчуття належності до спільноти (тобто, відчувається втрата загальної єдності). Крім того, називались певні проблеми з яскравістю світла та регулювання його проходження через штори та фрамуги.

Загалом, проект реконструкції є прикладом направленості Сестер на екологічну сталість, збільшення самостійності та навчання між поколіннями.

• Пологий вхід, без сходів, до головного входу що був прокладений через галявину надворі.
• Створення нової зони для висадки під кутом нахилу в якості проходу до нового вестибюлю.
• Прості системи відкриття дверей та мала вага дверей.
• Встановлені лавки для очікування.
• Зчитувач відбитків пальців дозволяє обходитися без ключів.
• Вітражі на вікнах Сестринської каплиці фільтрують світло та забезпечують перехід між яскравим денним світлом та освітленням всередині приміщення.

• Три лампи освітлення з датчиками присутності.
• Індивідуальні системи контролю над температурою.
• Унітази з економним режимом використання води та датчики на кранах.
• Резервуари для збору дощової води.
• Встановлені бойлери.
• Повторно використані підлога, оздоблення та двері.
• Килимове покриття, керамічна плитка, гіпсокартон, конструкційна сталь, бетон і стельова плитка були зроблені з перероблених матеріалів.
• Мінімальний викид летючих органічних сполук.
• Енергетично ефективні вікна.
• Використання теплового насоса для водопостачання.

Місцезнаходження: Кораополіс, Пенсільванія
Завершено у 2003 р.
Замовник: Монастир Сестер-Феліціянок та Старша школа Богоматері Святого Серця
Команда дизайнерів: компанія «Перкінс Істман»
Правила щодо доступності:
Фінансування: приватне
Загальна ціна проекту: 21 841 906 дол. США

Замовник: Монастир Сестер-Феліціянок та Старша школа Богоматері Святого Серця

Архітектор:

Стефані Дейнс (Stefani Danes), компанія «Перкінс Істман»

Дизайнер внутрішніх приміщень: компанія «Перкінс Істман»

Ландшафтний дизайнер: Тевіс Доквіллер (Tavis Dockwiller), компанія «Вірідіан Лендскейп» (Viridian Landscape)

Студійний підрядник: компанія «Сота Констракшн Сервіс» (Sota Construction Service)

Інженер механічного обладнання: Джим Косінскі (Jim Kosinski), компанія «Елвуд» (Elwood)

www.felicianspa.org

Нагороди:

Американський інститут архітекторів (AIA) у Пітсбургу – включення у рейтинг «Зелених проектів» (Green Citation), 2004

Золотий сертифікат рейтингу «LEED» (Лідерства в енергетичному та екологічному проектуванні)

Американський інститут архітекторів/Американська асоціація будинків та послуг для осіб похилого віку, Огляд дизайну для осіб похилого віку – Спеціальна відзнака (оцінка після початку експлуатації), 2007

Матеріал опублікований з дозволу “Institute for Human Centered Design” (в перекладі – «Інститут Дизайну для Людей»), діяльність якого спрямована на покращення життя людей усіх вікових груп та фізично-сенсорних можливостей через впровадження Універсального Дизайну. Веб-сайт: www.humancentereddesign.org.