«Siple House», Північний Ванкувер, Британська Колумбія, Канада

Мюррей Сіпле займався сноубордингом на Вістлер Блеккмомб — гірськолижному курорті в Британській Колумбії – в 1980-х роках (це саме був період становлення цього спорту), а також подорожував світом, знімаючи документальні фільми про катання на сноуборді та інші екстремальні види спорту. Після жахливої ​​автомобільної аварії, внаслідок якої йому паралізувало руки і ноги, він протягом восьми років не брав до рук відеокамеру. Це історія про те, як Мюррей створив своє бачення будинку, який мінімізував би його функціональні обмеження, дозволив би йому бути повністю незалежним і забезпечив такий простір, де він би міг розпочати своє творче життя заново. У співпраці з компанією «Ектон Острі Аркітектс» з Ванкувера була проведена повна реконструкція і розширення старого ранчо площею 278,7 кв. м., побудованого в середині 1950-тих рр. Завдяки цьому воно стало яскравим прикладом сучасної будівлі у модерністському стилі, розташованої на березі струмка в лісистій місцевості з видами на центр Ванкувера.

Приступаючи до пошуку місця, яке мало стати його домівкою і студією кіномонтажу, Мюррей Сіпле знав, чого хоче. З одного боку йому потрібно було відчуття, що будинок знаходиться в лісі, і з кожної його сторони відкривалися б види на природу. Але також він мав бути на одному рівні з землею, щоб не було потреби встановлювати пандуси. Хоча ноги Мюррея були паралізовані, він хотів жити у будинку, в якому він міг би сам доглядати за собою. Він також наполягав, що будинок має бути красивим, навіть дуже красивим, і не містити жодних елементів, які би свідчили, що у ньому живе людина «з особливими потребами». «Ектон Острі Аркітектс» тісно співпрацювали з Мюрреєм для втілення цієї концепції.

Після року пошуків Мюррею вдалося знайти необхідну нерухомість. Місце розташування та зовнішні характеристики були саме такими, як потрібно, проте конфігурація простору та співвідношення з ландшафтом зовсім не відповідали очікуванням. «Ектон Острі Аркітектс» довелось знести до фундаменту старе типове ранчо площею 278,7 кв. м. і додати ще 58,5 кв. м., у результаті чого було зведено будівлю Г-подібної форми.

Приміщення було перепроектовано для максимального використання скла і дерева. Обшиті деревом мансардні вікна є не тільки джерелом світла, але й відкривають з кімнат види на крони дерев. В глибоких нішах, вкритих деревом, були створені нові великі вікна, з яких відкриваються панорамні види (деякі з цих вікон – до підлоги). На підлозі немає порогів. Вона переважно вкрита вишневим паркетом, а для усунення перепаду рівнів під підлогою прокладене технічне покриття.

З двору до будинку веде широка й злегка нахилена бетонна дорога. Дуже широкі тераси із значно подовженим дерев'яним дахом створюють зовнішній простір для прийому гостей або для розміщення відвідувачів. З цього місця через великі вікна відкривається чудовий вид на навколишню природу (іноді можна навіть побачити ведмедів). Кутова лінія тераси розмежовує дві сторони саду перед будинком, засадженого місцевими рослинами. Вид на них відкривається з більш високої тераси.

Весь процес від виникнення ідеї до кінця будівництва тривав два роки. Оскільки після першого року робіт не було зведено навіть фундаменту, Мюррей тимчасово мешкав поряд в приміщенні будівлі, яка після завершення робіт повинна була стати допоміжною. Для проектувальників це було чудовою можливістю спостерігати за тим, як Мюррей справляється з завданнями повсякденного життя. Оскільки не було жодної необхідності підтримувати будинок в хорошому стані, Мюррей і його партнери по дизайну випробовували всі види рішень, щоб побачити те, що Мюррей може робити сам, й які конструкторські рішення можуть спрацювати. Вони точно знали, на якій висоті від його ніг мають бути шафи і який кут нахилу крану буде для нього максимально зручним. Можливість спостерігати за потребами користувача у режимі реального часу трапляється нечасто, тому відповідний досвід навряд чи можна відтворити у майбутньому. Але все ж у проектувальників була відмінна можливість випробувати різні ідеї, на основі яких було визначено планування і дизайн нового будинку. Проектувальники постійно та активно спостерігали за Мюрреєм, а також проводили з ним консультації. Замовник і дизайнер мали рідкісну можливість безпосередньо, у режимі реального часу, аналізувати різні функції. Протягом усього процесу М. Сіпле мав можливість надавати свої зауваження до плану і креслень архітекторів, а також пропонувати власні ескізи.

Було проаналізовано кожний елемент будинку, що дозволило не лише знайти доступні рішення, але й забезпечити повну інтеграцію функцій, які були б привабливими, простими у використанні і відображали спосіб життя Мюррея. Проектувальники дослідили кожну складову повсякденного життя – це допомогло визначити, яким чином фізичне середовище може полегшити те, що Мюррей мав і хотів робити кожного дня. Одним із прикладів таких деталей, яким зазвичай не надають значення, є оформлення стелі – архітектори зрозуміли, що вони повинні звернути увагу на стелю, тому що Мюррей завжди піднімає очі для розмови з відвідувачем, який стоїть.

Деталі столярних виробів підвищують зручність, але нічим, крім витонченого стилю, не вирізняються. Двері усіх шаф відкриваються за допомогою сенсорного управління, а висувні полиці зробили перенесення посуду з гарячої духовки безпечним та легким. Кран для миття кухонного посуду встановлено біля плити, тому вода завжди поруч. Ящики, що повністю висуваються, та інші меблі роблять доступ легким і адаптивним. Мюррей може власноруч зробити якісне еспресо на обладнанні, вбудованому в робочу поверхню.

Мюррей Сіпле – незвичайний клієнт, який розуміє, чого він хоче, і намагається з'ясувати, яким чином отримати це у співпраці з надзвичайно зацікавленою й активною командою проекту. Будинок функціонує «на відмінно». Мюррей живе без жодної допомоги, як і більшість його сусідів. Лише раз на тиждень хтось приходить прибирати. Будинок знову надав Мюррею свободу вести такий спосіб життя, який він хоче.

Можливо, найбільш яскравим прикладом успіху проекту є повернення Мюррея до способу життя безстрашного кінодокументаліста, який працює в своїй домашній студії. У 2008 р. він закінчив роботу на фільмом «Колісниці темряви» – повнометражним документальним фільмом про бездомних чоловіків, які частину дня ходять з продуктовими візками, збирають пляшки та здають їх за гроші, а ввечері йдуть до крутих пагорбів Північного Ванкуверу і спускаються з них на своїх візках. Фільм отримав нагороду «Leo Awards» (нагороду Британської Колумбії за передові художні досягнення) і був висунутий на нагороди в п'яти інших номінаціях. На зимових Олімпійських іграх 2010 року у Ванкувері, які проходили у Вістлері (місці, де він почав займатися сноубордингом), він представив свою нову короткометражку «Сидячи на борді» («Sit On It») про місцевого лижника-паралімпійця, який став чемпіоном світу.

• Один ярус має відкрите планування.
• Порогів або змін рівня висоти немає.
• Широкі доріжки ззовні будівлі, що проходять на одному рівні та накриті дахом.
• Дерев'яна підлога з втопленим килимовим покриттям.
• Великі розсувні фасадні вікна.
• Шафи і техніка розроблені з максимальною адаптивністю і легкою досяжністю.
• Простора кухня і вітальня створюють простір для зручного прийому гостей.
• Занижена гардеробна шафа з розсувними дверима.
• Повністю викладений плиткою душ з широким отвором для зливу води на підлозі.
• Вікна спроектовані таким чином, щоб максимально збільшити панорамну видимість незалежно від того, сидить чи стоїть особа.
• Розширені двері, крізь які вільно проходить інвалідний візок.
• Кран, розміщений над плитою, дозволяє не носити важкі каструлі з водою до кухонної плити.
• Мікрохвильова піч розміщена у висувному стелажі шафи.

• Додана ізоляція і система водяного опалення, що знаходиться під підлогою.
• Збережено існуючий житловий каркас.
• Ефективні бойлери, що працюють на природному газі.
• Дренаж відводить воду з будівлі до струмка, що протікає неподалік.
• Насадження з місцевих рослин, які укріплюють берег струмка.

• Замовник: Мюррей Сіпле (Murray Siple)
  http://www.murraysiple.com
• Архітектура і дизайн інтер'єру: «Ектон Острі Аркітектс» (Acton Ostry Architects)
  http://www.actonostry.ca/
• Підрядник: Тім Найт (Tim Knight), «Хезербре Констакшн Ко» (Heatherbrae Construction Co. Ltd.)
• Інженер: Пол Фаст (Paul Fast), «Фаст енд Епп Стракчерал Інжинірс» (Fast and Epp Structural Engineers)
  Державна установа: окружна адміністрація Північного Ванкувера

Нагороди (2005 р.):

• Нагорода віце-губернатора Британської Колумбії з архітектури, спеціальний приз журі
• Відзнака за нестандартний проект «Outside the Box»
• Срібна нагорода Інституту дизайну інтер'єру Британської Колумбії у номінації «Дизайн житлових будинків»
• Спеціальна нагорода журі Інституту дизайну інтер'єру Британської Колумбії
• Нагорода за повторне використання деревини при зведенні житлових будинків (номінація)

Нагороди (2004 р.):

• Нагорода журналу «Western Living Magazine» «Житловий будинок року»

Додаткова інформація:

http://www.murraysiple.com/work/house/index.php

www.theslowhome.com/projects/siple-residence/prodsipleresidence.html

Матеріал опублікований з дозволу “Institute for Human Centered Design” (в перекладі – «Інститут Дизайну для Людей»), діяльність якого спрямована на покращення життя людей усіх вікових груп та фізично-сенсорних можливостей через впровадження Універсального Дизайну. Веб-сайт: www.humancentereddesign.org.