За місто без бар’єрів
Зізнаюся, коли збиралася їхати до Києва на міжнародну конференцію з універсального дизайну, думала, що мова йтиме про створення зручностей у міському просторі для людей з інвалідністю. Однак, як виявилося, поняття універсального дизайну значно ширше, бо стосується кожного з нас. Звичайно, існує певна спорідненість між поняттями «доступність» та «універсальний дизайн». Але ототожнювати їх не можна. Чому? Спробуємо пояснити.
Доктор Ольга Красюкова-Еннс, яка є міжнародним консультантом із розробки інклюзивної політики та практики, вже понад 20 років займається запровадженням універсального дизайну. Фахівець каже, що кожна людина проходить свій життєвий цикл і на різних етапах має різний рівень мобільності. Наприклад, дитина до 7 років не може відчинити важкі двері. Вагітній жінці чи молодій мамі з дитиною складно пройти сходами підземного переходу. Людина похилого віку чи юнак, який тимчасово втратив мобільність через травму, не зможе подолати перешкоди на вулиці, які є абсолютно непомітними для тих, кому 30 років. І подібних прикладів можна називати безліч. Щоб створити світ, зручний для всіх, треба враховувати принципи універсального дизайну, які стосуються містобудування, навігації, обладнання приміщень, доступності послуг тощо.
Можливо, хтось подумає, що за нинішніх обставин Україні не до цього. Але саме зараз через воєнні дії на сході кількість українців з інвалідністю різко зростає. Серед людей, які втрачають своє здоров’я, багато діяльних особистостей, які готові продовжувати працювати і мають активну життєву позицію. Але чи є в нас умови для їх якнайшвидшої адаптації? Немає. Навіть у столиці лише 4 % об’єктів інфраструктури можна назвати доступними, а кількість киян, яким некомфортно пересуватися містом, становить 55 %, тобто це практично кожен другий.
За даними Міністерства соціальної політики України, в нашій країні проживає 2,8 млн людей з інвалідністю, 2 млн дітей дошкільного віку, майже 7 млн громадян, яким більше 65 років, понад 500 тис. батьків з дітьми у візочках, понад 400 тис. вагітних жінок і близько 400 тис. людей з тимчасовими ускладненнями здоров’я. Всі вони чиїсь родичі, друзі, сусіди, тобто чи не кожен має «маломобільного» знайомого. А отже, проблема доступності стосується кожного з нас, і про це треба говорити.
З іншого боку доступні об’єкти, розроблені в рамках концепції універсального дизайну, економічно привабливі. Уявіть молоду маму з дитячим візком. У який магазин вона піде: у той, куди можна без перешкод заїхати з візком, чи в той, де облаштовані високі сходи? Відповідь очевидна. Так званий плоский вхід це один із прикладів універсального дизайну. Такий прийом приносить користь не лише людям з інвалідністю, а й допомагає пересуватися здоровим громадянам із дитячими магазинними або вантажними візками.
Тобто, бізнес може використовувати основні принципи універсального дизайну під час проектування об’єктів, дизайну товарів, у наданні послуг різним категоріям клієнтів (насамперед ідеться готельний та ресторанний бізнес, сферу надання медичних послуг), бо це приноситиме прибуток і користуватиметься попитом. Пригадайте: перебуваючи в інших країнах світу, ви не раз бачили людей на візках, які мають можливість вільно пересуватися містом, їздити у громадському транспорті, подорожувати, працювати і жити повноцінним життям. І справа не в тому, що за кордоном більше таких громадян, ніж в Україні. Там просто створені відповідні умови для їхнього життя та роботи.
– Україна вже здійснила певні кроки з реалізації Конвенції ООН про права інвалідів, у тому числі й у сфері доступності навколишнього середовища та універсального дизайну, – зауважив національний координатор програми з безбар’єрності Національної асамблеї інвалідів України Ярослав Грибальський. – Було ухвалено низку нормативних документів, які забезпечують людям з інвалідністю та маломобільним групам населення реалізацію їхніх прав. На жаль, виконання вимог чинного законодавства не забезпечується. І це, мабуть, є однією з відповідей на запитання, чому наші міста досі мають бар’єри?.
Щоправда, деякі кроки в Україні вже зроблені. Прикладами універсального дизайну може похвалитися й Львів. Там містом курсує трамвай «Електрон», повністю адаптований для пересування людей з обмеженими можливостями, а також для молодих мам з дитячими візочками (детальніше про універсальні ноу-хау львів’ян читайте в наступний номерах газети). Є чим похвалитися й Вінниці, де всі територіальні відділення «Прозорого офісу» адаптовані для маломобільних осіб. У нашому місті діє служба перевезення для людей, які користуються візками, а весь новий міський транспорт (понад 50 автобусів та 40 тролейбусів) має низьку підлогу, тобто зручний для посадки.
– В моєму житті був один цікавий випадок, – пригадує голова громадської організації «Гармонія» Раїса Панасюк. – Якось ми з моєю подругою, яка супроводжувалася мене в дорозі, чекали на автобус на одній із київських зупинок. Коли транспорт приїхав, водій не вийшов і не відкинув пандус, за допомогою якого я самостійно могла б заїхати у салон. І це було неприємно. Наступного дня ми знову чекали автобус, щоб дістатися до залізничного вокзалу. І яким було моє здивування, коли водій, вийшовши з салону, сказав: «Привіт, Віннице, зараз усе організуємо»! Як виявилося, це був колишній працівник Вінницької транспортної компанії, а вони добре знають, як поводитися з такими, як я. На жаль, цього не можна сказати про київських водіїв... Тому приїжджайте до нас у Вінницю!
Під час конференції старший радник департаменту планування міністерства Норвегії з місцевого самоврядування та модернізації Ейнар Лунд розповідав про досвід Норвегії у впровадженні універсального дизайну. Основним фактором успіху в цій справі він вважає стратегічну координацію зусиль між галузевими міністерствами та запровадженням проектів, до яких залучили багато відомств. У результаті було створено кілька національних програм та планів дій для архітекторів, будівельної галузі, проектувальників в усіх регіонах. Ця програма діє й досі. Також універсальний дизайн був включений на рівні концепції в закон про проектування та будівництво та в закон про недискримінацію та доступність.
– Для того, щоб Україна стала успішною в запровадженні принципів універсального дизайну, необхідна підтримка на рівні уряду та всіх міністерств із їхніми підрозділами, – резюмував Ейнар Лунд.
З цією думкою погодилася й начальник департаменту Національної асамблеї інвалідів України Лариса Байда. Вона зазначила, що уряд має ухвалити принципи універсального дизайну як філософію і стратегію, яка лежить в основі забезпечення рівних прав для всіх громадян в усіх аспектах життя.
Не знаю, чи пов’язано це з конференцією, але за кілька днів після її завершення на сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції з’явилося повідомлення про те, що ДАБІ запропонувала переглянути державні будівельні норми від 2006 року, оскільки вони застаріли й не відображають положення Конвенції ООН про права інвалідів, яка діє в Україні з березня 2010 року. Мета змін – впровадити в життя ідеологію Універсального дизайну. Пропозиції можна вносити до 20 березня на електронну адресу: vasylchenko@dabi.gov.ua.
Довідка. Перша міжнародна конференція з універсального дизайну пройшла в рамках реалізації спільної програми «Сприяння інтеграційній політиці та послугам людей з інвалідністю в Україні», яка впроваджується програмою розвитку ООН, Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною організацією праці у партнерстві з Міністерством соціальної політики України та Національною асамблеєю інвалідів України.
Олеся ШУТКЕВИЧ
"Вінницька газета"
