Жестова мова у театрі: "тіньовий" переклад

Те, що зазвичай перекладачі жестової мови знаходяться поза виставою, з однієї сторони сцени, означає, що глядачі з порушеннями слуху мають обирати, чи слідкувати за жестами перекладача на стороні, чи за грою на сцені.

 

Саме з цієї причини, альтернативним підходом до жестової мови в театрі є, так званий, «тіньовий» переклад (ред. англ. - shadow interpreting). Він передбачає, що перекладачі знаходяться безпосередньо на сцені, а не в стороні, включені у саму виставу.

 

Варіанти використання жестової мови в театрі 

Найбільш поширеним способом адаптувати театральні вистави для людей, які не чують, є переклад жестовою мовою. Це означає, що хоча б одна людина перекладає те, що говорять актори. Основною проблемою такого підходу є те, що глядачі з порушеннями слуху повинні переводити погляд між перекладачем та сценою та часто змушені обирати між ними.

До того ж, оскільки кількість глядачів, які потребують перекладу жестовою мовою, є меншою, ніж загальна кількість глядачів, керівництво театрів зазвичай вирішує забезпечувати переклад тільки для певних вистав, чи й взагалі його не робити.

Інший спосіб, який, час від часу, використовується – супертитри (ред. англ. – supertitles): титри, які розміщується на екрані над сценою. Не кожен театр має кошти чи обладнання для використання такої технології, тому цей метод не настільки поширений, як переклад. Також, залежно від розміщення таких супертитрів, вони можуть призвести до такої ж дилеми “дія-чи-діалог”, яка з’являється із залученням перекладача поза сценою.

 

 

 

Останнім способом подачі жестової мови є “тіньовий” переклад, за якого перекладач стає “тінню” актора, слідує за ним на сцені під час перекладу.

Оскільки перекладачі поряд з акторами, а не в стороні сцени, глядачі з порушеннями слуху можуть легко звертати увагу як на жестову мову, так і на акторів на сцені.

Також, звичайний чуючий глядач легко звикає до «тіньових» перекладачів, оскільки вони є частиною вистави. Такі перекладачі також можуть мати свої ролі у виставі, або доповнювати гру інших акторів, тому вони завжди досить гармонійно вплітаються у театральну постановку. 

 

 

“Тіньовий” переклад не обов’язково спрацює для кожної вистави

 

Тіньовий переклад стає все більш поширеним способом інтеграції жестової мови у постановку. Однак, такий переклад не прижився в багатьох виставах просто тому, що не завжди є найбільш вдалим рішенням.

Важливим аспектом є те, що традиційні перекладачі жестової мови під час своєї роботи не потребують театральних костюмів чи гриму, і зазвичай не беруть участі у репетиціях з самого початку.

Натомість, “тіньові” перекладачі зазвичай мають бути у театральних костюмах та гримі відповідно до вистави, у сценічному образі, оскільки є такою ж частиною вистави, як й інші актори. Їх часто залучають з самого початку, а це значні часові ресурси для всіх учасників.

 

 

Саме тому не в кожну виставу з перекладом жестовою мовою можуть найняти «тіньового» перекладача. Деякі приймають рішення забезпечити переклад ледь не в останній момент, та зазвичай лише для деяких вистав, і за таких умов традиційний переклад жестовою мовою залишається найкращим рішенням.

Керівництво театрів має брати до уваги як переваги, так і недоліки залучення того чи іншого типу перекладачів до роботи театру, аби обрати найкращий спосіб працювати із глядачами, які мають порушення слуху.

 

Графічні матеріали: https://www.freepik.com

 

Підготовано за матеріалами: https://www.accreditedlanguage.com/2016/09/02/sign-language-in-the-theater-shadow-interpreting/