План дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з обмеженими можливостями в Європі в 2006-2015 роках

План дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей
з обмеженими можливостями в суспільстві: покращення якості
життя людей з обмеженими можливостями в Європі в 2006-2015 роках

РАДА ЄВРОПИ

КОМІТЕТ МІНІСТРІВ

Витяг

Рекомендація Rес(2006)5

Комітету міністрів державам-членам про
План дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з
обмеженими можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з
обмеженими можливостями в Європі в 2006-2015 роках

(Затверджена Комітетом міністрів 5 квітня 2006 року на 961- му засіданні
Постійних представників міністрів)

Неофіційний переклад

3.3. Напрямок діяльності № 3: Інформація та комунікація

3.3.7. Вступ

Доступ до інформації і засобів комунікації є важливим аспектом повної участі в житті суспільства. Для того, щоб люди з обмеженими можливостями могли активно користуватись своїми правами, брати участь в суспільному житті та самостійно ухвалювати рішення з питань, які стосуються безпосередньо їх самих, надзвичайно важливо, щоб вони мали доступ до інформації через адаптовані системи комунікації, що для багатьох з них ще не є доступним.

Постійний прогрес в області інформації і систем комунікації змінює спосіб, в який громадяни забезпечують взаємне спілкування, керують своїми справами, отримують доступ до системи послуг та інформації і здійснюють комунікацію в цілому. Серед новітніх технологій можна назвати Інтернет, он-лайнові системи спілкування, відеотелефони і т. ін.

Важливо, щоб всі громадяни могли користуватися цими новинками технологічного прогресу і щоб при цьому не була виключена жодна група, передовсім люди з обмеженими можливостями.

На державні органи покладається особлива відповідальність за те, щоб їхня інформація була доступна в різній формі і відповідала різноманітним потребам людей з обмеженими можливостями. Ці органи повинні бути також моделлю передової практики для приватного сектора і для всіх тих, хто надає послуги людям зобмеженими можливостями і кого потрібно заохочувати до здійснення подібної практики.

Системи комунікацій також повинні бути доступними для людей з обмеженими можливостями. Системи перекодування телефонних розмов і передач повідомлення у вигляді тексту чи відео є гарними практичними прикладами. З людьми з обмеженими можливостями необхідно консультуватися при розробці стандартів і дизайну нових систем у сфері комунікації та інформації. Якщо ми хочемо створити справді інтегроване суспільство, то люди з обмеженими можливостями повинні мати таку ж нагоду користуватися системами інформації і комунікацій, як і всі інші громадяни.

3.3.2. Мета

I. Вжити відповідних заходів щодо забезпечення того, щоб люди з обмеженими можливостями могли відшукувати, отримувати і поширювати інформацію нарівні з іншими членами суспільства;

II. якомога більш ефективно використовувати нові технології для підвищення незалежності і взаємодії людей з обмеженими можливостями у всіх сферах життя.

3.3.3. Конкретні дії з боку держав-членів

I. Докладати зусиль з тим, щоб надавати офіційну інформацію людям з обмеженими можливостями в доступній формі і з використанням доступних технологій, з врахуванням потреб, що пов’язані з різними типами вад здоров’я (наприклад, шрифт Брайля, аудіокасети або ж версії, які називають “для легкого прочитання”);

II. передбачати практичне навчання та інші заходи, спрямовані на заохочення використання людьми з обмеженими можливостями інформаційних або комунікаційних технологій;

III. забезпечити щоб всі матеріали, пов’язані з навчанням роботі на комп’ютері, були доступними для людей з обмеженими можливостями відповідно до існуючих стандартів доступу;

IV. визнати, що люди з обмеженими можливостями можуть користуватись сурдоперекладом, шрифтом Брайля та іншими способами чи засобами комунікації (в тому числі й послугами адвоката) а також зробити все можливе, щоб це могло бути використано в рамках офіційного діалогу. В разі відповідного запиту, необхідно, щоб під час зустрічей та конференцій призначалась особа, яка підводитиме підсумок обговорень, що відбулися, в доступних формулюваннях;

V. зробити системи комунікації більш доступними для людей з обмеженими можливостями завдяки новим технологіям, таким, як, наприклад, текстові повідомлення;

VI. забезпечувати, щоб органи державної влади та інші державні структури зробили свою інформацію та систему комунікації доступною для людей з обмеженими можливостями, йдеться, зокрема, про їхні Веб-сайти, які повинні відповідати загальним міжнародним вимогам щодо доступності;

VII. заохочувати всі приватні структури, особливо ті, які використовують державні або громадські кошти, зробити їхню інформацію та системи комунікації доступними для людей з обмеженими можливостями;

VIII. сприяти розробці, виробництву і розповсюдженню недорогих допоміжних технологій в області інформації і комунікацій;

IX. сприяти запровадженню принципів Універсальної концепції відносно всіх нових розробок у сфері інформаційних і комунікаційних технологій;

X. виконувати Резолюцію ResАР(2001)3 “До повного громадянства осіб з обмеженими можливостями через нові інтеграційні технології”.

3.6. Напрямок діяльності № 6: Забудоване навколишнє середовище

3.6.1. Вступ

Головною метою є створення відкритого для всіх суспільства. Доступність навколишнього середовища відіграє ключову роль у створенні більш інтегрованого суспільства, в якому люди з обмеженими можливостями зможуть брати участь в повсякденному житті. Існуючі перешкоди в забудованому навколишньому середовищі стоять на заваді або перешкоджають як участі людей з обмеженими можливостями, так і здійсненню ними їхніх основних прав. Забезпечення доступності навколишнього середовища для людей з обмеженими можливостями, незалежно від типу інвалідності, буде сприятливим для всіх членів суспільства. Це вимагає усвідомлення існуючих перешкод - як фізичних, так і пов’язаних зі ставленням з боку людей - і бажання усунути такі перешкоди в результаті дій позитивного характеру та шляхом інших заходів. Резолюція ResАР(201)1 про Універсальну концепцію сприяє включенню принципів Універсальної концепції до учбових програм при підготовці всіх фахівців, які працюють в області, пов’язаній із забудовою довкілля, а саме архітекторів, інженерів, фахівців з питань міського планування і представників всіх інших відповідних професій і занять, що стосуються забудованого навколишнього середовища. Мова йде про полегшення життя для всіх через більш доступне, функціональне і зрозуміле забудоване навколишнє середовище.

3.6.2. Мета

Поступово створити доступне для людей з обмеженими можливостями навколишнє середовище, застосовуючи принципи Універсальної концепції і тим самим уникаючи створення нових перешкод.

3.6.3. Конкретні дії з боку держав-членів

I. Забезпечити, щоб всі відповідні напрямки політики були орієнтовані на головну мету - створення забудованого і такого, що не містить перешкод, навколишнього середовища;

II. розробляти керівні принципи і стандарти, а в разі потреби і законодавство, сприяючи тому, щоб забезпечити особам з обмеженими можливостями доступність та полегшити користування відкритими для широкої громадськості приміщеннями, а також відкритими або закритими площами, які є доступними для публіки, враховуючи при цьому особливий характер пам’яток історії;

III. забезпечити, щоб університети та навчальні заклади, які займаються підготовкою всіх спеціалістів, що зайняті в сфері забудованого навколишнього середовища (наприклад, архітектори, фахівці з питань міського планування, фахівці в області будівництва, спеціалісти із збереження культурної спадщини та спеціалісти з питань культурного туризму) враховували принципи Універсальної концепції в своїх навчальних програмах базового і подальшого навчання, а також в інших відповідних ситуаціях;

IV сприяти використанню допоміжних систем та інноваційних технологій для покращення доступу до забудованого навколишнього середовища та для того, щоб надати особам з обмеженими можливостями рівні шанси на участь в житті спільноти. Подібна практика має застосовуватись в нових будівлях і поширюватись послідовно на вже існуючу спадщину;

V. підтримувати створення, акредитацію та діяльність центрів, які працюють над запровадженням Універсальної концепції;

VI. забезпечити, щоб належну увагу було приділено безпеці осіб з обмеженими можливостями при плануванні евакуації в надзвичайних ситуаціях;

VIIзабезпечити, щоб доступ до споруд або місць загального користування не був ускладнений для тварин-поводирів, які супроводжують людей з обмеженими можливостями;

VIII. запровадити Резолюцію ResАР(2001)1 про введення принципів Універсальної концепції до програм підготовки спеціалістів всіх професій, зайнятих у сфері забудованого навколишнього середовища.

3.7. Напрямок діяльності № 7: Транспорт

3.7.1. Вступ

Розробка і запровадження на всіх рівнях політики доступного транспорту може сприяти суттєвому покращенню якості життя багатьох людей з обмеженими можливостями і бути важливою умовою для досягнення рівності можливостей, їхньої автономії та їхньої активної участі в соціальному і культурному житті суспільства, а також у сфері зайнятості.

Немає сумніву в тому, що багато держав-членів Ради Європи вже ознайомлені з роботою Європейської конференції міністрів транспорту (ЄКМТ) або ж залучені до роботи в ній. Ініційовані цією структурою принципи та заходи мають важливе значення для прогресивного поступу держав-членів у виконанні Плану дій для людей з обмеженими можливостями. Інші користувачі, зокрема, літні люди або батьки, які перевозять маленьких дітей, також скористаються послугами більш доступного транспорту.

Для того щоб особи з обмеженими можливостями могли користуватися громадським транспортом, життєво необхідним є запровадження мережі доступних транспортних засобів.

3.7.2. Мета

I. Сприяти участі людей з обмеженими можливостями в житті суспільства через реалізацію політики доступних транспортних засобів;

II. забезпечити, щоб політика доступного транспорту здійснювалася з врахуванням потреб всіх осіб, з різні видами каліцтва або інвалідності;

III. сприяти заходам, що здійснюються з метою покращення доступу для всіх осіб з обмеженими можливостями до послуг пасажирського транспорту, а також забезпечити, щоб були доступними всі нові транспортні послуги і пов’язана з цим інфраструктура;

IV заохочувати застосування принципів Універсальної концепції в сфері транспорту.

3.7.3. Конкретні дії з боку держав-членів

I. Враховувати рекомендації, доповіді та розроблені й ухвалені міжнародними структурами директиви, особливо коли йдеться про вироблення стандартів, принципів, стратегій і, там де це необхідно, законодавства для забезпечення доступності транспортних послуг та інфраструктур, в тому числі й забудованого навколишнього середовища;

II. здійснювати моніторинг і оцінювати запровадження політики доступного транспорту;

III. забезпечити, щоб всі особи, які забезпечують функціонування системи громадського транспорту, в обов’язковому порядку отримували інформацію стосовно проблеми інвалідності в рамках основної програми підготовки осіб, що забезпечують надання транспортних послуг;

IV сприяти впровадженню і затвердженню національних керівних принципів відносно державних або приватних перевізників з тим, щоб забезпечити доступність транспорту;

V. встановити процедури співпраці та консультацій з долученими до цього сторонами-учасницями, зокрема, з відповідними урядовими установами, структурами, що надають транспортні послуги, та об’єднаннями або організаціями, які представляють осіб з обмеженими можливостями, з тим, щоб вони були залучені до розробки та планування політики доступних транспортних послуг;

VI сприяти приватним перевізникам і заохочувати їх надавати доступні транспортні послуги;

VII. забезпечити, щоб інформація про громадський транспорт була максимально доступною в різних форматах та в різних системах комунікацій, з тим, щоб відповідати потребам людей з обмеженими можливостями;

vIII. заохочувати розробку новаторських програм, що допомагали б людям з обмеженими можливостями, яким складно користуватись громадським транспортом, використовувати їхні особисті транспортні засоби;

IX. забезпечити, щоб громадський транспорт був доступним для тварин-помічників (наприклад, собак-поводирів), які супроводжують осіб з обмеженими можливостями;

X. передбачити створення та захист місць для паркування (транспорту) осіб з обмеженою мобільністю;

XI. враховувати особливі потреби людей з обмеженими можливостями при розробці загальних основних документів загального призначення щодо прав пасажирів;

XII. встановити на законодавчому рівні захист осіб з обмеженими можливостями від дискримінації в питаннях доступу до транспортних засобів;

XIII. забезпечити, щоб питання безпеки транспорту та дій в надзвичайних ситуаціях не створювали додаткових форм нерівності відносно людей з обмеженими можливостями.

Коментар до перекладу українською мовою: В цьому неофіційному перекладі українською мовою вживається термін «люди/особи з обмеженими можливостями», понятійне коло якого охоплює людей з фізичними, сенсорними або розумовими можливостями, оскільки такий термін відповідає більшою мірою термінології, яку було вжито в оригінальній версії (англійською – «people with disabilities»).

Наголос робиться на перехід від вживання в Європі терміну «інвалід» (по-англійськи – «invalid»), що акцентує увагу на відсутності якихось можливостей або на недієздатності, до термінології, в якій робиться наголос на наявні вміння та можливості у зв’язках із суспільством. Така зміна у ставленні до людей з обмеженими можливостями закликає до необхідності вживати заходів для підтримки наявних умінь і можливостей, а також для розвитку нових та усунення існуючих бар’єрів, що стоять на заваді участі в житті суспільства.