ЗАКОН УКРАЇНИ

Про міський електричний транспорт

Витяг

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 51, ст.548)

Цей Закон визначає правові, організаційні та соціально-економічні засади функціонування міського електричного транспорту загального користування на ринку транспортних послуг і спрямований на створення сприятливих умов для його розвитку, задоволення потреб громадян у доступних, якісних і безпечних перевезеннях.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

- діяльність у сфері міського електричного транспорту - здійснення комплексу робіт і заходів, пов’язаних з підготовкою, організацією та наданням транспортних послуг;

- замовники транспортних послуг (замовники) - місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та/або уповноважені ними юридичні особи, які замовляють транспортні послуги;

- маршрут (лінія) - напрямок руху трамвая, тролейбуса (поїзда метрополітену, швидкісного трамвая) за встановленим розкладом між визначеними та відповідно обладнаними пунктами на зупинках;

- міський електричний транспорт - складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів;

- об’єкти міського електричного транспорту - рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг;

- пасажир - фізична особа, яка користується транспортним засобом, перебуваючи в ньому, але не причетна до керування ним;

- одиниця транспортної роботи - пробіг однієї одиниці рухомого складу міського електричного транспорту з пасажирами на відстань в один кілометр (вагоно-кілометр або тролейбусо-кілометр);

- перевізник - юридична особа, яка в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, здійснюючи експлуатацію та утримання об’єктів міського електричного транспорту;

Стаття 3. Законодавство про міський електричний транспорт

1. Законодавство про міський електричний транспорт складається з цього Закону, законів України “Про транспорт” (232/94-ВР, “Про дорожній рух” (3353-12) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Розділ III

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
У СФЕРІ МІСЬКОГО ЕЛЕКТРИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 7. Принципи та шляхи реалізації державної політики у сфері міського електричного транспорту

1. Державна політика у сфері міського електричного транспортупроводиться на засадах:

- доступності транспортних послуг для усіх верств населення;

- пріоритетності розвитку міського електричного транспорту умістах з підвищеним рівнем забруднення довкілля та курортних регіонах;

- створення сприятливих умов для виробництва вітчизняного рухомого складу та його удосконалення;

- беззбиткової роботи перевізників.

2. Реалізація державної політики у сфері міського електричного транспорту здійснюється шляхом:

- формування нормативно-правової бази його функціонування;

- здійснення державного контролю за його технічним станом та забезпеченням безпеки руху;

- сприяння реалізації інвестиційних та інноваційних проектів у цій сфері;

- підтримки вітчизняних виробників рухомого складу та обладнання;

- забезпечення захисту прав споживачів транспортних послуг.

Розділ IV

ВІДНОСИНИ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
ТА ІНШИХ ЗАМОВНИКІВ З ПЕРЕВІЗНИКАМИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ
НАДАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ПОСЛУГ

Стаття 13. Обов’язки та права перевізника

1. Перевізник зобов’язаний:

- забезпечувати належний рівень транспортного обслуговуванняпасажирів та їх безпеки, якість надання транспортних послуг;

- утримувати рухомий склад та інші об’єкти міськогоелектричного транспорту у належному стані, створювати умови дляпроведення їх державного технічного огляду;

- забезпечувати необхідний рівень професійної кваліфікаціїпрацівників та додержання ними вимог законодавства;

- здійснювати справляння плати за проїзд;

- інформувати пасажирів про організацію транспортногообслуговування та правила користування міським електричнимтранспортом;

- створювати належні умови праці та відпочинку персоналу,забезпечувати контроль за роботою і станом здоров’я водіїв;

- виконувати умови договору про організацію наданнятранспортних послуг, інші вимоги, встановлені законодавством;

- надавати замовникові інформацію про результати роботирухомого складу.

2. Перевізник має право:

- вносити пропозиції щодо створення нових та внесення змін доіснуючих маршрутів (ліній), а також уточнення обсягів транспортноїроботи і розкладу руху;

- проводити контроль за додержанням пасажирами Правилкористування міським електричним транспортом, у тому числі щодооплати проїзду та наявності документів, які дають право напільговий проїзд;

- зупиняти пасажирські перевезення на маршрутах (лініях) аботимчасово змінювати розклад руху у разі виникнення загрози йогобезпеці, змін у пасажирських потоках, а також з інших причин, незалежних від перевізника, і негайно інформувати про це замовника;

- вимагати відшкодування втрат за тимчасове закриття абоперешкоджання рухові, крім випадків, передбачених статтею 19 цьогоЗакону.

3. Перевізник несе відповідальність за:

- виконання зобов’язань щодо перевезення пасажирів згідно іззаконодавством та договором про організацію надання транспортнихпослуг;

- відшкодування збитків, заподіяних здоров’ю і майну пасажирів,а також довкіллю, згідно із законодавством;

надання інформації про фактичні обсяги транспортних послуг.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 29 червня 2004 року
N 1914-IV