Проблеми пандусів вписаних у сходи (переклад блогу Ніколаса Стінхаута)

Ідея поєднання пандусів та сходів здається на перший погляд чудовим втіленням принципів універсального дизайну. Вона передбачає візуально привабливі сходи та враховує наявність пандусу. Проте реалізація цієї ідеї залишає бажати кращого з точки зору доступності та безпеки.

Нещодавня дискусія у Twitter знову привернула увагу до привабливого інклюзивного дизайну. Ерік Райт (спеціаліст з доступності у Booz Allen Hamilton) запропонував вписати пандуси у сходи і дав посилання на сторінку з переліком 8-ми таких конструкцій.

Фото:Twitter Eric Wright

ПЛОЩА РОБСОН

Перший приклад поєднання сходів та пандуса — Площа Робсон у Ванкувері. Це — проект, який я використовував у минулому для ілюстрації потенційних недоліків підходів універсального дизайну.

Давайте подивимось кілька фотографій комбінації сходів та пандусу, а потім проаналізуємо, де можуть виникнути проблеми.

Фото: Dean Douchard on Flickr

ХТО МОЖЕ ПОСТРАЖДАТИ?

Користувачі крісла колісного
Люди, які використовують тростини або милиці
Люди зі слабким зором
Люди, котрі втратили зір
Люди, які відволікаються
Батьки з колясками
Люди на скейтах / велосипедах / тощо

ПРОБЛЕМИ ЦЬОГО ДИЗАЙНУ

Дисклеймер: Я ніколи не бачив цього місця “на власні очі”, тому мій аналіз базуватиметься лише на кількох фотографіях та звітах, на які я натрапив протягом останніх років.

ПРОБЛЕМА 1. КОЛІР СХОДІВ

Дуже важко відрізнити, де закінчується одна сходинка, а де починається інша. Якщо у вас далеко не ідеальний зір, дана мандрівка може швидко стати травмонебезпечною. Немає контрастних смужок для позначення краю сходинок.

Ця проблема має ризик стати ще більшою, зокрема на яскравому сонці, де тіні можуть спричинити обман зору та змусити вас думати, що тверда основа є там, де її, насправді, немає, або ж навпаки.

Також подібна проблема виникає через дощ, коли ви взагалі мало що можете зрозуміти дивлячись на дані сходи. Спробуйте подивитись на фотографію, щільно примруживши очі, ніби засліплені сонцем. Що відбувається? Ви бачите зменшення контрастності та труднощі у визначенні того, де знаходяться сходинки? Якби ви бачили сходинки подібним чином завжди, чи почувались би ви безпечно використовуючи їх?

ПРОБЛЕМА 2. ПОРУЧНІ

Поручнів дуже мало. Добре, що все ж деякі є, але якби їх було більше — було б краще. Якщо ви ходите але нестійкі на ногах, вам все одно доведеться йти до одного кінця сходів, або до іншого, щоб знайти поручні. До того ж відстань між ними є доволі значущою.

Більше того, поручні починаються та закінчуються дуже різко. Якщо у людини є проблеми із зором і вона використовує поручні як навігаційний орієнтир із пошуку першої та останньої сходинки, вона може легко втратити орієнтацію в просторі та отримати травму.

Також немає поручнів вздовж пандуса. Це означає, що навіть якщо пішохід ходить, але не може пересуватися по сходах, він буде пересуватись пандусом, покладаючись на поручні для балансу. Проте у випадку даного стрампа, у людини немає на що спертися. Також користувачі на візках часто використовують поручні, щоб піднятись по пандусу. Очевидно, що розміщення поручнів по довжині пандусу перекриватиме прохід для тих, хто піднімається сходами. Тому, питання доступності та безпеки залишається відкритим.

ПРОБЛЕМА 3. ВІДСУТНЯ ПЛОСКА ПОСАДКА

Якщо ви таки йтимете по східцях, кожного разу, коли ви будете наштовхуватись на пандус, ви помічатимете, що немає плоскої посадки окрім як в кінці. Це означатиме, що коли ви відступатимете від останньої сходинки прольоту, ви ступатимете різко вниз і ставитимете рівну ногу на похилу поверхню [ред. — очікуючи, що вона плоска]. Вивихнута щиколотка, якщо не гірше, — це те, що чекає вас в цій ситуації.

ПРОБЛЕМА 4. НЕРІВНОМІРНІСТЬ ВИСОТИ ПІДЙОМУ

Сходи в місцях переходу в пандус мають різну висоту. Це робить їх дуже незручними у використанні, зокрема якщо у вас є порушення зору (або якщо ви просто відволікаєтесь).

ПРОБЛЕМА 5. КРУТИЙ ПАНДУС

З фотографій важко сказати, наскільки крутий даний пандус. Але користуючись кріслом колісним майже 20 років, я досить добре вгадую наскільки круті деякі з них. Я впевнений, що нахил цього пандусу крутіший за 1:12 (піднімається на 1 метр кожні 12 метрів відстані). 1:12 — це максимальна пропорція для нахилу, що вказана у різних законодавчих актах про доступність будівель у всьому світі. Деякі з них пропонують більш поблажливу пропорцію в 1:15.

Справа в тому, що крутий схил вимагає більше сил, щоб піднятися вгору. І хорошої координації, щоб спуститися. Це може бути складно для користувачів, які користуються візками, людей, які використовують тростини або милиці, а також батьків, які штовхають дитячі коляски, або дітей на ковзанах.

Фото: twitter Iam Simpson

КОМЕНТАР: Хтось із Twitter провів розрахунок куту нахила даного пандуса та прийшов до результату приблизно в 1: 8, що ДУЖЕ круто.

ПРОБЛЕМА 6. ДОВГИЙ ПАНДУС БЕЗ ПЛОСКОГО МАЙДАНЧИКА ДЛЯ РОЗВОРОТУ

Підсилює проблему нахилу пандуса та робить відстань, яку потрібно подолати без змоги безпечно зупинитись більш складною. Зупинка ручного крісла колісного на півдорозі вгору вздовж пандуса не є безпечною — зупинка на похилій поверхні може призвести до того, що людина може відкотитися назад або ненароком розвернутися при спробі почати знову, тому важливо мати плоску зупинку посередині шляху.

ПРОБЛЕМА 7. СХОДИНКИ, ЩО ПЕРЕХОДЯТЬ В ПАНДУС

Немає поділу між поверхнею пандуса та східцями, що переходять в пандус. Це означає, що при русі людини у кріслі колісному, передні колеса її транспортного засобу можуть легко з’їхати з пандусу на східці. При даній крутизні нахилу людина у кріслі колісному може легко перевернутися, зважаючи на те, що одна частина її засобу застрягне на сходинці, а інша залишиться на пандусі.

ВИСНОВОК

Я розумію логіку дизайну поєднання сходів з пандусом на площі Робсон, який пов’язаний, перш за все із тим, що її спроектували в 1980-х роках, до того як були встановлені стандарти доступності. Проте, я все ж спостерігаю, що ще багато архітекторів та дизайнерів продовжують використовувати подібні ідеї [ред. — не аналізуючи їхні недоліки сьогодні]. На цій сторінці зібрано ще сім інших прикладів подібного рішення.

Дивлячись на ці фотографії, я можу лише зробити висновок, що НІКОЛИ дані конструкції НЕ ЗМОЖУТЬ бути насправді безпечними для людей з інвалідністю або навіть для людей без неї.

Ідея є “причесаною” і в деяких випадках справді приголомшливою з позиції візуальної привабливості.

Але перестаньмо собі брехати, що це є приклад хорошого, безпечного інклюзивного дизайну. Це що завгодно, але не це.

Оригінальна версія блогу знаходиться за посиланням.

Переклад: Катерина Заблоцька

Редакція: Марина Лебідь